“Сім чудес світу”. Урок – подорож для 7-го класу

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Учитель: Сьогодні у нас незвичайний урок, а урок – подорож у далекі країни, в далеке минуле. Можливо, дехто з вас чув про сім чудес світу? Зараз ми побачимо наочно ці творіння людського генія, які викликали подив античного світу (по­казую карту – схему маршруту).

П’ять кораблів вже готові до відплиття. У ко­го в плаванні виникнуть проблеми, звертайтесь за допомогою до консультанта. Отже, відправляємось! Ми прямуємо до Єгипту.

Піраміда Хеопса. (До першої картинки виходить учень, розказує про перше чудо світу).
Учитель: А щоб нам з вами піднятися на вершину піраміди слід розгадати кросворд (плакат з кросвордом на оберненій стороні дошки).

По вертикалі:

1.  Як називається пара рівнянь з двома змінними, сполучених фігурною дуж­кою (система рівнянь).
2. Як називається впорядкована пара чисел, що задовольняє кожне з рівнянь системи (розв’язок).
6.  Який існує зручний метод розв’язання систем рівнянь з порівнянням коефі¬цієнтів при одній із змінних (додавання).

По горизонталі:

3.  Що с графіком лінійного рівняння з двома змінними (пряма).
4   Який метод розв’язування систем рівнянь найбільш наочний (графічний)
5.  Який метод розв’язування систем рівнянь використовують найчастіше (підстановки).
7. Якщо ви все відгадали, то ви…(молодці).

А зараз ми підпливаємо до Олімпії, де знаходиться храм Зевса.

Олімпія. Храм Зевса. Статуя Зевса.
(Учень розказує про цей храм не підходячи до картинки).

Щоб побачити статую Зевса, треба виконати завдання з картки №1 , яка буде перепусткою до храму.
Команди №3, №4, №5 кораблів виконують в парах завдання картки №1.
Команди №1 і №2 кораблів працюють разом з вчителем, відповідають на такі питання:

1)  Що називається розв’язком системи рівнянь з двома змінними?  (Пара чисел, що задовольняє кожне з рівнянь системи).
2)  Як перевірити, чи є дана пара чисел розв’язком системи рівнянь? (Треба підставити замість х і у їх значення в кожне з рівнянь і перевірити вірність отриманих рівностей).
3)  Що означає розв’язати систему рівнянь (знайти всі її розв’язки або довести, що їх немає).
4)  Які способи розв’язування систем рівнянь ви знаєте (графічний, підстановки, додавання).
5)  Як розв’язати систему рівнянь графічним способом?  (побудувати графік кожного з рівнянь і знайти координати точки перетину графіків).
6)  Які можуть бути випадки при розв’язуванні систем графічно?  (прямі паралельні, перетинаються, співпадають).
7)  Коли краще користуватися цим способом, а коли він не підходить (коли по-трібна наочність і не важлива точність).
8)  Як розв’язати систему рівнянь способом підстановки ( в одному з рівнянь виразити одну змінну через іншу і підставити отриманий вираз в друге рівняння. Розв’язати рівняння з однією змінною. Знайти відповідне значення другої змінної).
9)  Сформулюйте алгоритм розв’язку системи рівнянь способом додавання (порівняти коефіцієнти при одному із змінних в обох рівняннях. Додати або відняти ці рівняння. Розв’язати рівняння з однією змінною. Знайти відповідне значення другої змінної.)

Захист розв’язку системи графічно на дошці.

Тепер прямуємо до храму Артеміди. Назва міста, до якого ми наближаємось, зашифрована в чарівному квадраті. Треба його розшифрувати. Для цього повторимо дії із степенями.

a3 ? a11         (a14)  (a5)6          (a30)  32 ? (32)4    (310)  23 + 32       (17)

 Висячі сади Семіраміди.
(Учень без картинки розказує про сади Семіраміди) Я покажу вам ці сади  після того, як  ви розв’яжете завдання з картки №5. (Після захисту вчитель розкриває картинку). Екіпаж корабля №5 обирає маршрут самостійно.

Завантажити

Завантажено 4670 разів

Мавзолей у Галікарнасі.
Мавсол був правителем Кари, що входила у перську імперію, з 377 по 353 р. до н е. Столицею області був Галікарнас, шо став за назвою Бодрум туристичним центром у сучасній Туреччині. Мавсол змінив свого батька в якості володаря міста й сатрапа провінції. Мавсол одружився на своїй сестрі Артемізії. Здобуваючи усе більше могутності, він став замислюватися про гробницю для себе й своєї цариці. Це повинна була бути надзвичайна гробниця. Мавсол мріяв про величний пам’ятник, який би нагадував світу про його багатство й могутність через довгий час після його смерті. Мавсол помер до закінчення робіт над гробницею, але його вдова продовжувала керувати будівництвом до його повного завершення, приблизно в 350 р. до н е. Гробниця була названа Мавзолеєм, по імені царя, і це слово стало означати всяку значну й величну гробницю. Попіл царственої пари зберігався в золотих урнах в усипальниці, що перебувала в основі будинку. Ряд кам’яних левів сторожив це приміщення. Над масивною кам’яною основою піднімалося спорудження, що нагадувало грецький храм, оточений колонами й статуями. На вершині будинку перебувала східчаста піраміда. Вінчало її, на висоті 43 метрів над землею, скульптурне зображення колісниці, запряженої кіньми. На ній, імовірно, стояли статуї царя й цариці. Через вісімнадцять сторіч землетрус зруйнував Мавзолей дощенту. В 1489 р. християнські лицарі і іоанніти стали використовувати його уламки для замка, що вони зводили неподалік. Вони склали частину кріпосних стін із блоків зеленого каменю, характерних для основної частини Мавзолею. Через кілька років лицарі виявили усипальницю Мавсола й Артемізії. Але вони залишили поховання на ніч без охорони, і воно було розграбовано мародерами, яких привабили золото й коштовності. Ще 300 років пройшло, перш ніж археологи приступили тут до розкопок. Вони відкрили частини основи Мавзолею, а також статуї й рельєфи, які не були розбиті або украдені. Серед них виявилися величезні статуї, що зображували, як думають археологи, царя й царицю. В 1857 р ці знахідки були перевезені в Британський музей у Лондоні. В останні роки провели нові розкопки, і тепер на цьому місці в Бодрумі залишилася лише жменька каменів

Колос Родоський
Колосом називалася гігантська статуя, що стояла в портовому місті на Родосі – острові в Егейському морі, у берегів сучасної Туреччини. У давні часи жителі Родосу хотіли бути незалежними торговцями. Вони намагалися не втручатися в чужі війни, проте їх самих неодноразово завойовували. Наприкінці IV століття до н.е. народ Родосу відсвяткував перемогу. Вони саме успішно відстояли своє місто, що цілий рік тримали в облозі грецькі солдати. Греки, зрозумівши, що не зможуть перемогти, навіть покидали частини облогових споруджень. Народ Родосу вирішив продати ці спорудження й побудувати статую шанованого ними  бога сонця Геліоса, щоб віддячити йому за заступництво. Ми не знаємо точно, як виглядала статуя й де вона стояла. А знаємо ми, що вона була зроблена із бронзи й досягала у висоту близько 33 метрів. Вона була створена скульптором Харетом, на будівництво її пішло 12 років. Бронзова оболонка кріпилася до залізного каркаса. Порожню статую почали будувати знизу, і в міру того як вона росла, заповнювали каменями, щоб зробити її стійкіше. Колос був завершений близько 280 р. до н.е. Багато століть люди вірили, що Колос височів над входом у родоську гавань. Але цього бути не могло. Ширина устя гавані становила приблизно 400 метрів, а статуя була все-таки не настільки колосальною. Описи дозволяють припустити, що вона стояла в центрі міста й дивилася на море й гавань. Приблизно через 50 років після завершення будівництва Колос звалився. Під час землетрусу він переломився на рівні колін. Оракул велів не відновлювати статую, і вона залишилася лежати там, де впала. Так вона пролежала більше 900 років. В 654 р. н.е. сірійський князь захопив Родос і зняв зі статуї бронзові пластини. Говорили, що він відвіз їх у Сирію на 900 верблюдах

Олександрійський маяк на острові Фарос.
На східному краї острова Фарос, що лежав у морі на відстані 7 стадій (1290 м) від Александрії, був побудований  маяк, який став носити ім’я острова. Зв’язок імені маяка з його з функцією виявився настільки міцним, що слово “Фарос” стало коренем слова “маяк” у багатьох мовах – французькій, італійській, іспанській і румунській.
Висота маяка – 135 м, його світло було видно на відстані 60 км (за іншими свідченнями, до 100 км). Нижня частина являла собою чотиригранну призму 60-метрової висоти з квадратною основою, довжина сторони якого становила 30м. У внутрішніх приміщеннях зберігався різний інвентар, а плоский дах, прикрашений по кутках величезними статуями Тритона, служив основою середньої частини. Це була 40 – метрова восьмигранна призма – вежа, облицьована білим мармуром. Верхня (третя) частина маяка була споруджена у формі циліндричної колонади – 8 колон несли купол, увінчаний 7 – метровою бронзовою фігурою повелителя морів Посейдона. Джерелом світла служило велике багаття. Яким чином досягалася яскравість і дальність свічення досі не встановлено. За однією версією, цей ефект досягався за допомогою величезних дзеркал з полірованої бронзи або скла. За іншою – завдяки використанню прозорих шліфованих каменів – лінз.
Усіх, хто бачив маяк, приводили в захват зроблені з позолоченої бронзи високі стрункі жіночі фігури. Час від часу ці нерухомі фігури раптом оживали. Це були не просто статуї, а хитромудрі автомати. Одні показували силу вітру і морських хвиль, пересуваючи великі золоті стрілки на величезних синіх циферблатах. Інші, повертаючись, вказували напрямок вітру або слідували руками за рухом сонця і місяця. Жінки-автомати стояли також біля великого Водяного годинника – клепсидр. Вони били в коки. А в туман і негоду сурмили у зігнутий золотий ріг ще одна прекрасна жінка, попереджаючи мореплавців про небезпечну близькість мілин і підводні скелі.
Історія зберегла ім’я творця Фароського маяка: на одній з плит вчені виявили напис “Сострат, син Декстіфона, присвятив богам-рятівникам заради морів”. Напис зберігся завдяки винахідливості архітектора – він закрив її шаром штукатурки, на якій написав ім’я правителя Єгипту.
У сліпучому блиску маяка, як у фокусі, сконцентрувалася вся мудрість, сила думки і глибина знань великих вчених Мусейона. Але сильним землетрусом у травні 1100 р. він був зруйнований майже дощенту. В середні віки залишки подіуму Александрійського маяка були вбудовані в турецьку фортецю Кайт Бий. Зараз вона перетворена у єгипетський військовий форт. Тому добратися до залишків маяка неможливо навіть вченим-археологам.

Висячі сади Семіраміди
Висячі сади були однією із самих знаменитих дивин древнього міста Вавилон.  Однак, хоча археологи  і знайшли передбачувані руїни садів, довести, що це саме вони, неможливо. Ми знаємо  тільки одне, сади дійсно існували, тому що люди бачили й описали їх. Грецькі і римські  письменники розповідають, що, сади були побудовані близько 600 р до н.е. за наказом Навуходоносора II, володаря Вавилона. Це місто лежало на берегах ріки Євфрат, на південь від сьогоднішнього Багдада, столиці Іраку. Легенда оповідає, що цар наказав побудувати сади зараді молодої дружини, що тужила за домівкою, сподіваючись, що вони нагадають їй рідні перські гори. Висячі сади були побудовані, ймовірно, у ріки й дивилися на міські стіни Вавилона. Вони були влаштовані у вигляді терас, сама верхня з яких, можливо, підіймалась над землею на 40 метрів. Навуходоносор розпорядився посадити в саду всі мислимі види дерев і квітів. Їх звозили з усієї імперії на возах, запряжених волами, і річкових човнах. Успіх садівників, мабуть, залежав ви гарної системи поливу, для якого використовувалася вода.

Розробку підготувала вчитель вищої категорії Чеберніна Галина Миколаївна